НЕПОХИ́БНІСТЬ, ності, ж., рідко. Абстр. ім. до непохи́бний. Віра в непохибність короля і незламність його слова тане в сумнівах, їдких, як смертельна отрута (Тулуб, Людолови, II, 1957, 588).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 364.