НЕПОСТІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непості́йний. — Одного тільки жаль,-говорив він, сідаючи на крісло і підпираючи ліктем голову.., — що так скоро в’яне красота, немов здружена вона з непостійністю (Фр., І, 1955, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 364.