НЕПОСИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що непосидю́чий. — Давайте, хлопці, заспіваємо абощо, а то ще поснемо тут, — сказав жвавий і непосидливий Марченко (Вас., І, 1959, 101); Юхимчик зростав — щебетливе, Непосидливе щире дитя (Гірник, Сонце.., 1958, 181).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 363.