НЕПОРУ́ШЕНИЙ, а, е. Те саме, що незаче́плений. Він.. сумує, що ми не вміли зберегти тих могил непорушеними для своїх нащадків (Коцюб., III, 1956, 24); Склад він [комірник] замикає і пломбує. І вікна в порядку, і пломба непорушена (Томч., Готель.., 1960, 266).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 362.