НЕПОРУХО́МИЙ, а, е, діал. Нерухомий. Стояла [Маруся] і дивилася на Катрю, Катря непорухома сиділа (Вовчок, І, 1955, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 362.