НЕПОРОЗУМІ́ЛО, присл. Нічого не розуміючи. Всі [постояльці], примовкнувши, шанобливо й непорозуміло стежили за господарем (Гончар, II, 1959, 412); Шевченко здригнувся, ніби прокинувшись від важкого марення, з хвилину дивився на Бутакова непорозуміло, потім підвівся й подав гостеві стілець (Тулуб, В степу.., 1964, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 362.