НЕПОРА́ДНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що безпора́дний. Жінка все говорила більше для себе, аніж для нього, бо була певна, що чоловік непорадний і непрактичний (Коцюб., II, 1955, 286); Часом лиш приходила їй сумна думка до голови, що Славко такий сам непорадний, як панотець (Март., Тв., 1954, 356).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 361.

Непорадний, а, е. Безпомощный, не могущій справиться. Йому наказали, щоб не лякав дитини, бо… як заслабне, то хоч з світа втікай: і з одним непарадна голова, а з двома й не кажи. Св. Л. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 555.