НЕПОМІ́РНО. Присл. до непомі́рний. Максим відзначив, що в його житті книги займали непомірно велике місце (Рибак, Час.., 1960, 690); Руки у нього були непомірно довгі, але надзвичайно міцні (Голов., Тополя.., 1965, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 361.