НЕПОМИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не містить, не має в собі помилок; безпомилковий. Як і завсігди у Галушківського, рахунки були цілком непомильні, — причепитися в їх не було до чого (Гр., II, 1963, 92); Нехай водити буде вас [нащадків] Прадавня думка непомильна: Всього себе, увесь свій час Віддай отчизні неподільно (Черн., Поезії, 1959, 403).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 361.