НЕПОЛА́ДКИ, док., мн. (одн. непола́дка, и, ж.). Недоліки, несправності, розлади в чому-небудь. Піонери не відставали від дорослих, вони не раз подавали свої пропозиції по усуненню десятків хиб та неполадок, що траплялись у комуні (Донч., І, 1956, 64); Усувають [слюсарі] різні дрібні неполадки, що виникають у процесі роботи тракторного парку (Хлібороб Укр., 9, 1964, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 360.