НЕПОКВА́ПНО, рідко. Присл. до непоква́пний. — Писати палички, думаєте, не подія в житті? Непоквапно, рівно теж уміти треба (Горд., Буян, 1938, 11); Дзигарі на першому поверсі у вестибюлі непоквапно відбили вісім ударів (Смолич, День.., 1950, 269).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 359.