НЕПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е. Не пройнятий поезією, позбавлений поезії. Зовсім несправедливо дали цьому містечку таке непоетичне прізвище — Свиняча Гребля (Вас., І, 1959, 375); Кость уже стояв на порозі навстіж розчинених дверей і, о боже! який непоетичний, який нещасний вигляд мав він у цю хвилину! (Л. Янов., І, 1959, 447).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 359.