НЕПОДІ́БНИЙ, а, е. Який не має подібності до кого-, чого-небудь; несхожий на когось, щось. Всі [звірі] були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя [лиса Микиту], а надто так неподібного до всіх інших звірів (Фр., IV, 1950, 95); Помітили вони один одного не відразу й, навіть побачивши, не зразу кинулись назустріч, таким неподібним було все на ту давно минулу дійсність (Довж., І, 1958, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 358.