НЕПОДО́БСТВО, а, с. Порушення встановлених правил, норм поведінки, порядку; безчинство. В кишені Ладимка лежала заява про неподобства у заводській їдальні (Руд., Остання шабля, 1959, 527); Треба Гната прикрутити так, щоб він визнав свої помилки і припинив чинити неподобства! (Тют., Вир, 1964, 162); // у знач. присудк. сл. Не личить так робити; не повинно так бути. — Ось полюбуйся роботою наших ремонтників, — майже з порога заговорив він. — Це ж просто неподобство та й годі (Гур., Новели, 1951, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 359.