НЕПОДО́БНО. Присл. до неподо́бний. [Марція:] І що за дикий звичай — виявляти так неподобна тугу? (Л. Укр., III, 1952, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 359.