НЕПОДАЛЕКУ́, присл., розм. Те саме, що неподалі́к. Нарізно од піщан, неподалеку, стояли прикажчики у червоних сорочках, у широких бородах.. (Мирний, І, 1949, 195); Десь зовсім неподалеку, за два-три квартали, вибухнув постріл (Головко, II, 1957, 575).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 358.

Неподалеку, неподалеці́ и неподале́ць, нар. Невдалекѣ; недалеко другъ отъ друга. Чується йому, наче хто сильне ридає неподалеку. МВ. (О. 1861. І. 73). Хатка була неподалеці від лісу. Верхнеднѣпр. у. Ми неподалеці з ними живемо. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 554.