НЕПОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Який не поголився або якого не поголили; неголений, небритий. Він непоголений, на вигляд старіший, ніж на фотокарточці (Ю. Янов., IV, 1959, 169); // Зарослий бородою, вусами, укритий волоссям. Обличчя боцмана, що, мабуть, уперше за його службу на флоті було непоголене, спалахнуло вогнем (Ткач, Жди.., 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 358.