НЕПОГО́ЖИЙ, а, е. Хмарний і дощовий; непогідний. День як день, хмурий, непогожий, яких багато проминуло вже (Вас., II, 1959, 40); Стояли літні, але непогожі дні (Чорн., Визвол. земля, 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 358.

Непогожий, а, е.

1) Неблагопріятный.

2) Ненастный, непогодливый. Виходила хмара чорная і другая непогожая. Чуб. V. 764.

3) Непого́жа вода́. Несвѣжая вода.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 554.