НЕПО́ГОДА, и, ж. Погана (холодна, дощова, вітряна) погода; негода. Неначе ворон той летячи Про непогоду людям кряче, Так я про сльози та печаль (Шевч., II, 1963, 116); Надворі непогода, дощ, а в хаті учителя тепло й привітно (Тесл., Вибр., 1950, 44); Поривами дув вітер, віщуючи холод та непогоду… (Ткач, Арена, 1960, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 358.