НЕПОГА́СНО. Присл. до непога́сний. Світить сонце ясно-ясно, Непогасно на весь край (Ус., Листя.., 1956, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 357.