НЕПЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. неплі́дний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 355.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
НЕПЛІ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. неплі́дний.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 355.
неплі́дність — нездатність продовжувати свій рід; в усіх народів вважалося великим нещастям; головну вину в неплідності здавна приписували жінці, і така жінка вважалася покараною Богом або підданою діям зловорожих сил; вона зазнавала зневаги; з Євангелія відомо, що й Христос покарав неплідну смоківницю; у народі співали псалом: «Неплодноє дерево в саду витинають, Ой тоє, що плодноє, а в сад насаджають; Неплодная матка в пеклі з проклятими, Ой тая, що плодная, в раю зо святими»; здавна вживали різноманітних заходів, щоб позбутися лиха безплідності; пили відвар барвінку, житніх колосків, підкурювалися листям розмарину, алое, котячою м’ятою та насінням куколю; про «зачинених дітей» див. спеціальну розвідку В. Гнатюка.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 394.