НЕПЛІ́ДНИЙ, а, е.
1. На якому рослини не плодоносять або дають поганий урожай; неродючий. Крейда, пісок, червонясте та сіре каміння Скрізь понад шляхом нависло, неплідне та голе (Л. Укр., І, 1951, 151); // Який не плодоносить або дає поганий урожай. Був [гібрид вишні і черешні] цілком нормальний. Не то що неплідний, а .. високоурожайний (Юним мічур.., 1955, 33).
2. Нездатний давати потомство (про людей). Отець Хуан побожний Мав найбільший заробіток Від таких жінок неплідних, Що просили в бога діток (Сам., І, 1958, 255).
3. перен. Який не дає наслідків.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 355.