НЕПИ́САНИЙ, а, е. Який існує за звичаєм, за традицією; не установлений, не прийнятий офіційно. Тася вже знала найменші подробиці внутрішнього життя ринку, його правила й розпорядки, його неписані закони (Дмит., Розлука, 1957, 176); Кожен сквер у цьому місті мав свій неписаний статут (Руд., Остання шабля, 1959, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 354.

Неписаний, а, е.

1) Не писанный, не написанный.

2) Устный. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 554.