НЕПЕРЕРИ́ВНИЙ, а, е.

1. Те саме, що непере́рвний. Туркіт фіакрів долітав сюди .. здалека, мов глухе, непереривне клекотання (Фр., VI, 1951, 426).

2. Який не має переривів, проміжків, тягнеться суцільно. Згадував [Спориш] .. літа своєї тюремної служби: ніби непереривна сіра та холодна хмара, перелітали понад ним усі ті літа (Фр., II, 1950, 274).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 353.