НЕПЕРЕ́ЛИВКИ, присудк. сл., розм. Важко, скрутно приходиться комусь. Бачить Максим, що непереливки, скликає своїх товаришів докупи (Фр., VI, 1951, 83); Килина — добра душа. Коли в когось непереливки — останнім поділиться (Руд., Вітер.., 1958, 159): Водій таксі, забачивши, що непереливки, увімкнув газ (Рудь, Гомін.., 1959, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 353.