НЕПЕРЕВЕ́РШЕНО. Присл. до непереве́ршений. Яке воно [сонце ] красиве, неперевершено красиве! (Логв., Давні рани, 1961, 46); Цю штуку Ольга вміла робити неперевершено (Собко, Стадіон, 1954, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 353.