НЕПЕРЕБІ́РЛИВИЙ, а, е. Який не перебирає, всім задовольняється; невимогливий. Неперебірливий чоловік; Взимку всі [пташки] були неперебірливі: адже в такі короткі дні.. треба було встигнути наїстися (Ів., Ліс. казки, 1954, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 353.