НЕОЦІ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що неоціне́нний. Той дарунок неоцінний В білий аркуш він вложив І від втрати довгі роки І стеріг, і боронив (Щог., Поезії, 1958, 327); [М е л а н к а:] Ти ж бачиш, він горить. Не згаснув він, мій огник неоцінний (Коч., І, 1956, 562).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 351.