НЕОТЕ́СА, и, ч. і ж., розм. Некультурна, неосвічена, невихована людина. — І слава богові, що пішов у москалі, а то б вона його і так покинула… Мужик! неотеса!.. (Мирний, IV, 1955, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 350.

Неотеса, си, об. Неуклюжій, неповоротливый, некрасивый человѣкъ. Чи такому ж бридкому, як ти, женитися з Марусею? Подивись на себе, неотесо! адже ж ти поганіший від… О. 1861. XI. Кух. 15.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 553.