НЕОПРА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Який не має оправи, палітурки. У мене до тебе велике прохання: розшукай поміж неоправленими книжками Грінченкові етнографічні матеріали (дублікати) (Коцюб., III, 1956, 323).

2. Якого не обклали чим-небудь для закріплення (про коштовне каміння, перли і т. ін.). Неоправлений самоцвіт.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 349.