НЕОПЛАТОНІ́ЗМ, у, ч. Реакційна філософія періоду занепаду античного світу, в якій ідеалістичні ідеї Платона набрали форми вчення про містичне випромінювання матеріального світу з духовного першоначала. У своїх ліричних відступах Руставелі знов і знов виявляє себе як людина, що стояла на висоті ідей свого часу, — він негативно ставиться до релігії, заявляє про свою прихильність до поглядів неоплатонізму (Наука.., 9, 1966, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 349.