НЕОЗО́РИЙ, а, е. Якого не можна осягнути поглядом, дуже великий щодо розміру; неоглядний, неосяжний. Неозора плантація зеленим соковитим листом виблискує на сонці (Горд., Цвіти.., 1951, 25); Вітчизно неозора, Ти всім нам дорога! (Шпорта, Твої літа, 1950, 168); Неозорий краєвид розкинувся ген-ген до обрію (Донч., V, 1957, 82); // перен. Великий, необмежений щодо можливостей. Кібернетика — наука молода. Перед нею неозорі перспективи розвитку (Знання.., 1, 1966, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 347.