НЕОДЯ́ГНЕНИЙ, а, е. Який не має на собі ніякого або верхнього одягу. Молодий чоловік з гримасою, повною презирства, хитав головою, дивлячись на неодягненого Данила (Коп., Лейтенанти, 1947, 168); — Куди ти, розхристаний та неодягнений? Мороз надворі лютий! — крикнула вона йому наздогінці (Мирний, IV, 1955, 288); // Який не має відповідного вигляду для певних обставин. Ну, звісно, вона налякалась; прибирала, була неодягнена і не сподівалась, що хтось одчинить двері (Коцюб., II, 1955, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 347.