НЕОГЛЯ́ДНИЙ, а, е. Який не має видимих меж, дуже великий щодо розміру; неосяжний, неозорий. Неоглядне поле за селом прослалося (Горд., Чужу ниву.., 1947, 227); Перед очима простиралося неоглядне море (Жур., Звич. турботи, 1960, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 346.