НЕОБІ́ЗНАНИЙ, а, е. Який не знає чого-небудь, незнайомий з чимсь. Його цікавило життя козацького табору, і він побрів понад берегом, до всього придивляючись очима необізнаного новака (Добр., Очак. розмир, 1965, 67); Необізнаній з гільзовим виробництвом людині може здатися дивним, що ця непоказна на вигляд деталь забирає стільки уваги та коштів (Ком. Укр., 1, 1966, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 345.