НЕОБХІ́ДНИЙ, а, е.

1. Без якого неможливо обійтися; конче потрібний. — Він мені такий дорогий і такий необхідний в житті, що страх за нього — це, по суті, страх за саму себе (Головко, II, 1957, 587); Необхідною умовою перемоги соціалістичної революції і побудови соціалізму є диктатура пролетаріату і керівництво марксистсько-ленінської партії (Програма КПРС, 1961, 8).

2. у знач. ім. необхі́дне, ного, с. Те, що обов’язково потрібне для забезпечення нормальних умов життя, праці і т. ін. Тепер підрозділам постачали все необхідне безпосередньо з полку (Гончар, III, 1959, 237); Біля порога стояв візок, і туди вмощувалося все необхідне [для косовиці]: оберемочок сухих дров, відерний казаночок, пшоно в торбинці, цибуля на приправу, сіль, паляниця, загорнута в лопушину (Тют., Вир, 1964, 226).

3. філос. Закономірний, невипадковий; // у знач. ім. необхі́дне, ного, с. Закономірність, що випливає з самої природи речей. Реалістична комедія будується на поєднанні випадкового і необхідного (Вітч., 8, 1958, 161).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 346.