НЕОБЕРЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до необере́жний. Копач погиб через власну необережність — чом не сигналізував швидше? (Фр., VIII, 1952, 401); Він пригадав на мить зустріч у княжій вітальні, пригадав нічні роздуми, побоювання і застогнав з досади, нарікаючи на себе і свою необережність (Міщ., Сіверяни, 1961, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 345.