НЕОБЕРЕ́ЖНО. Присл. до необере́жний. Романик зовсім охляв. Був подібний до накрохмаленої ляльки, яку необережно залишили під дощем (Вільде, Сестри.., 1958, 470); Ігор необережно наступив на сухий сучок, і він голосно хруснув (Донч., V, 1957, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 345.