НЕНАРО́ДЖЕНИЙ, а, е. Який ще не народився. [Мохаммед (глянув на Айшу): ] Найкраща ти з усіх жінок на світі, живих і мертвих і ненароджених! (Л. Укр., II, 1951, 338); За кожну латочку землі він платить грішми, потом і кривавицею, своєю і своїх дітей, народжених, ненароджених і навіть тих, що не народяться (Стельмах, І, 1962, 478).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 342.