НЕНАГЛЯ́ДНИЙ, а, е.

1. нар.-поет. Дуже дорогий, любий, милий. Кума Глафіра в дерев’яних ночвах купала свого ненаглядного сина (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146).

2. На якого не можна надивитися, яким не можна намилуватися; надзвичайно гарний. Околиця за околицею, а край все один, краса все одна, — вічна, ненаглядна, супокійна краса.. Підгір’я… (Фр., V, 1951, 200); Тут такий гарний вид на велику ріку, на села внизу, ..над водою панорама ненаглядна (Мак., Вибр., 1954, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 341.