НЕНА́ВИДНИЙ, а, е, діал. Ненависний. [Уляна:] І чого воно у світі так коїться! Що котрі вірно любляться — розрізняються, котрі ж ненавидні один одному — вінчаються? (Кроп., III, 1959, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 340.

Ненавидний, а, е. Ненавистный. К. Бай. 82. Ненавиден той нам, хто нас підвів на гріх. К. Дз. 154.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 551.