НЕ́МІЧНО. Присл. до не́мічний. [Панса (немічно спираючись на Люцієву руку):] Мій сину, нехай тебе благословлять бпги… (Л. Укр., II, 1951, 465); Цюкає сапою Федорка. А самій здається — немічно, мляво якось цюкає… (Головко, І, 1957, 216); Немічно блимала під стелею лампочка (Донч., VI, 1957, 422); Розмову, яку намагалися вести уповноважений з Романом, тягли вони нудно й немічно (Панч, II, 1956, 408).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 338.