НЕМІ́ЦНО. Присл. до неміцни́й. Як часто пальчик в шумі трав собі порізував манюній, але не плакав, лиш питав: — Чому це бог, моя мамуню, нас так неміцно збудував? (Сос., II, 1958, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 337.