НЕМІ́РЯНИЙ, а, е. Який не піддається вимірюванню; дуже великий; неосяжний, безмежний. Небо неміряне, зорями сіяне, Всюди безмежна краса… (Пісні та романси.., II, 1956, 174); Синьо-рожева хмарка вгорі пливла самотньо над неміряним степом (Ю. Янов., І, 1958, 145); А бажалося неміряного щастя, того, про яке мріяли вечорами довірливо розквітлі очі дівчат (Стельмах, І, 1962, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 337.