НЕМО́ЖНИЙ, а, е, заст. Безсилий, безправний; // у знач. ім. немо́жний, ного, ч. Безсила, безправна людина. Гнилий Тікич Кров’ю червоніє ..А над ним палають І хатина, і будинок; Мов доля карає Вельможного й неможного (Шевч., І, 1963, 117); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося; ..пішов боронити малосилих та неможних від дуків могучих, від панства лихого… (Мирний, V, 1955, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 339.