НЕМО́ВБИТО, спол., част. Те саме, що немо́в. [Пряха:] Король узяв [дівчину] як панну до палат, за царедворку до своєї жінки, і шанував і працею не мучив, і винайшов забутий герб якийсь, немовбито вона таки шляхетна (Л. Укр., II, 1951, 191); — Зараз, зараз, сватоньку, — скрикнула Лисичка, немовбито її кликано (Фр., IV, 1950, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 338.