НЕМИНУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Абстр. ім. до немину́чий. Ленін розвинув і поглибив вчення Маркса і Енгельса про неминучість загибелі капіталізму і перемоги соціалізму (Наука.., 4, 1960, 10); [Стьопа:] Він [Платон] одводить її [смерті] холодну руку, розриває кордони жорстокої неминучості (Корн., І, 1955, 87); Бульба стоїть вражений почутим.. Страшна дійсність постала перед його духовним поглядом у всій своїй суворій неминучості… (Довж., І, 1958, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 337.