Про УКРЛІТ.ORG

неминучий

НЕМИНУ́ЧИЙ, а, е.

1. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін., який обов’язково має наступити, відбутися і т. ін. Все ж ти хоч бігай — не бігай неволі, А не втечеш неминучої долі! (Щог., Поезії, 1958, 340); Як вчепилась [Таня] в аудиторії своїм рученям за нього, так уже й не відпускає, тримається інстинктивно, мовби передчуваючи недалеке й неминуче розставання (Гончар, Людина.., 1960, 9); Монополістична буржуазія не може відстрілятися навіть ядерною зброєю від неминучого ходу історичного розвитку (Програма КПРС, 1961, 30); // у знач. ім. немину́че, чого, с. Те, що обов’язково має наступити, відбутися і т. ін. (Кассандра:] Бачте, воно завчасу краще привикати до неминучого (Л. Укр., II, 1951, 279); Неминуче й невблаганне ходило вже близько біля княжича Святослава й Малуші, тільки вони цього не знали й не відчували (Скл., Святослав, 1959, 189); // Який не викликає ніякого сумніву; явний, очевидний. Які б не були труднощі революції і можливі тимчасові неуспіхи її, або хвилі контрреволюції, остаточна перемога пролетаріату неминуча (Ленін, 24, 1950, 414); // Який обов’язково витікає з певних обставин, умов, зумовлений ними. Звістку [про прибуття козаків] приймали, як сподіване щось, як щось неминуче (Коцюб., II, 1955, 95); В другій половині ночі шторм досяг такої сили, що катастрофа здавалась декому неминучою (Гончар, Тронка, 1963, 201).

2. Який не проходить, не минає, не зникає; постійний. Кожне знає, що не любощі їм у голові, що не пусте що зводить їх докупи, а неминуча потреба (Коцюб., І, 1955, 43).

3. Без якого не обійтися; обов’язковий, неодмінний. — Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67); Визнаючи за великими витворами мистецтва безсмертність, неминучу художню красу, Франко трактував це не абстрактно, а в конкретних виявах (Рад. літ-во, 5, 1966, 73); // Потрібний кому-небудь; необхідний. Обоє вже розуміли, що відтепер вони будуть завжди разом, що вони необхідні і неминучі одне для одного в житті (Гончар, IV, 1960, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 336.

вгору