НЕМЕТКИ́Й, а́, е́. Який працює, рухається, осмислює що-небудь повільно; непроворний. Городовики бігли навздогін, хапали неметких за коміри (Смолич, Дитинство, 1937, 188).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 335.

Неметкий, а́, е́ Неловкій, нешустрый; нескорый.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 550.