НЕМЕ́ТЕНИЙ, а, е. Не очищений від сміття підмітанням. Невісток багато, а хата неметена (Номис, 1864, № 13805); То в неметеній хаті сиділа [Лисавета], то нападе на неї таке, що вона всю хату переверне, прибираючи (Григ., Вибр., 1959, 291); Неметені вулиці; Неметена долівка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 335.